Інфаркт міокарда це: статьи клиники Оксфорд Медикал Киев

Содержание

Гострий інфаркт міокарда

Вікіпедія

Серпень 16, 2021

Інфаркт міокарда — крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Інфаркт міокарда
Схематичне зображення Інфаркту міокарда. Позначення: 1 — Місце стенозу Лівої передньої нисхідної артерії. 2 — Зона ішемії, яка виникла внаслідок недостатнього кровопостачання. RCA (англ. Right coronary artery) — Права коронарна артерія. LCA (англ. Left coronary artery) — Ліва коронарна артерія.
Спеціальність	кардіологія
Препарати	Amlodipine / atorvastatin^d^{,Тикагрелор^{,Клопідогрель^{,ацетилсаліцилова кислота^{,Прасугрель^{,Alteplase^d^{,Тенектеплаза^{,abciximab^d^{,ezetimibe / Simvastatin^d^{,alprenolol^d^{,Зофеноприл^{іЛізиноприл}}}}}}}}}}}
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	BA41
МКХ-10	—
DiseasesDB
MedlinePlus
eMedicine

Запит «Серцевий напад» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Для прикладу, щорічно в США реєструється 800 000 людей з гострим інфарктом міокарда, з яких 213 000 помирають. У більшості випадків причиною ранньої смертності при гострому інфаркті міокарда є шлуночкові аритмії.

Перший докладний опис серцевих нападів (гострих інфарктів міокарда), що не призвели до летального наслідку, належить українцям Стражеску М.Д. та Образцову В.П. у 1910 році.

1Фактори ризику
2Періоди ІМ
3Клінічна класифікація гострого інфаркту міокарда
4Діагностика
- 4.1Клінічна картина
- 4.2Зміни ферментів крові (КФК—МВ, тропоніновий тест)
- 4.3Електрокардіографія
- 4.4Проби з навантаженням
5Ускладнення
6Психічні зміни і психози
7Диференційний діагноз
8Лікування
9Див. також
10Примітки
11Джерела
12Посилання

Біль червоний: частий і сильний. Рожевий: нечасто\іррадіація

Як правило, фактори ризику для атеросклерозу — це фактори ризику інфаркту міокарда.

Діабет (з або без резистентності до інсуліну) є найважливішим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС)
Куріння тютюну
Гіперхолестеринемія (точніше гіперліпопротеїнемія, особливо за рахунок високого рівня ліпопротеїнів низької щільності та низького — ліпопротеїнів високої щільності)
Високий вміст жирів
Високий кров’яний тиск
Наявність ішемічної хвороби серця у родичів
Ожиріння (визначається якщо індекс маси тіла більше 30 кг/м², або ж по об’єму талії або стегон).
Вік: для чоловіків він стає фактором ризику після 45 років, для жінок — після 55 років, крім того, будь-який вік є фактором ризику, якщо родич першої лінії (брат, сестра, батько, мати) мав ІХС до або у 55 років — для чоловіків, або 65 — для жінок.
Гіпергомоцистеїнемія (високий рівень гомоцистеїну, токсичної амінокислоти, яка буває за недостатнього споживання вітамінів B2, B6, B12 і фолієвої кислоти)
Стрес (професії з високим індексом стресу, як відомо, сприйнятливі до атеросклерозу)
Алкоголь (дослідження показують, що тривалий вплив великих кількостей алкоголю може збільшити ризик серцевого нападу)
Чоловіки більше схильні до ризику, ніж жінки.

Значну кількість цих факторів ризику можна урівноважити шляхом підтримання здорового способу життя. Європейське товариство кардіологів та Європейська асоціація з кардиоваскулярної профілактики і реабілітації розробили інтерактивний інструмент для прогнозування та управління ризиком серцевого нападу та інсульту в Європі. HeartScore спрямована на підтримку лікарів в оптимізації системи зниження ризиків окремих серцево-судинних патологій. Програма HeartScore доступна 12-ма мовами і наявна у веб- або PC версії.

найгостріший (до 2 годин від початку ІМ)
гострий (до 10 днів)
підгострий (з 10 дня до 2 місяців)
реабілітації (з 2 місяців до пів року)

Мікроскопія ураженої ділянки міокарда

Гострий інфаркт міокарда
- Гострий інфаркт міокарда з наявністю патологічного зубця Q (трансмуральний, великовогнищевий)
- Гострий інфаркт міокарда без патологічного зубця Q (дрібновогнищевий)
- Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда
- Гострий інфаркт міокарда (невизначений)
- Рецидивний інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб)
- Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб)
- Гостра коронарна недостатність

Клінічна класифікація інфаркту міокарда, підготовлена об’єднаною робочою групою Європейського товариства кардіологів, Американського кардіологічного коледжу, Американської асоціації серця та Всесвітньої кардіологічної федерації (2007)^:

Спонтанний ІМ (тип 1), пов’язаний з ішемією внаслідок первинної коронарної події, такого як ерозія бляшки і / або руйнування, розтріскування або розшарування.
Вторинний ІМ (тип 2), пов’язаний з ішемією, дозованим збільшенням нестачі кисню або його надходження, наприклад, при коронарному спазмі, коронарної емболії, анемії, аритмії, гіпер- або гіпотензію.
Раптова коронарна смерть (тип 3), включаючи зупинку серця, часто з симптомами передбачуваної ішемії міокарда з очікуваної нової елевації ST і нової блокади лівої ніжки пучка Гіса, виявленням свіжого тромбу коронарної артерії при ангіографії і / або ауто-ПСІІ, що настала смертю до отримання зразків крові або перед підвищенням концентрації маркерів.
ЧКВ-асоційований ІМ (тип 4а).
ІМ, пов’язаний з тромбозом стента (тип 4б), який підтверджений ангіографією або аутопсії.
АКШ-асоційований ІМ (тип 5).

Слід мати на увазі, що іноді у пацієнтів може виникати кілька типів ІМ одночасно або послідовно. Слід врахувати, що термін «інфаркт міокарда» не входить у поняття «Некроз кардіоміоцитів» внаслідок проведення АКШ (отвір в шлуночку, маніпуляції з серцем) і впливу наступних факторів: ниркової і серцевої недостатності, кардіостимуляції, електрофізіологічної абляції, сепсису, міокардиту, дії кардіотропних отрут, інфільтративних захворювань.

Провідний симптом – тяжкий, довготривалий (більше захворювання) напад нестерпного стискаючого, розпираючого болю за грудиною, або печія в грудях зі страхом смерті. Іррадіація в ліву половину грудної клітки, ліву руку. Біль не знімається не тільки нітрогліцерином, але й іноді наркотичними анагельтиками.

Огляд: Стан хворого тяжкий. Збудження або адинамія, блідість, холодний піт, акроціаноз, тахікардія, або брадикардія. АТ знижений або підвищений. Підвищення температури до 38.

Аускультація: глухі тони, тахікардія, систолічний шум, порушення ритму (екстрасистолія, миготлива аритмія, фібриляція).

Симптоми серцевої недостатності (ЛШ, ПШ).

Аналіз крові: лейкоцити зі зсувом вліво з перших годин захворювання. Позитивний СР 5, підвищення ШОЄ з 3-5 дня, лейкоцитоз знижений, підвищений рівень ферментів КФК, АЛТ, АСТ, ЛДТ, зниження фібринолітична активність крові.

ЕКГ діагностика.

Велико вогнищевий інфаркт міокарда.

Моно фазна крива:

1. Ішемічна стадія 1-3 доби;

2. Гостра стадія 1-2 тижні;

3. Підгостра 4-6 тижнів;

4. Рубцювання (постійно).

Трансмуральний:

1. Формується комплекс QS, (некроз).

2. Сегмент RS – Т зміщується: вище або нижче ізолінії.

Інтрамуральний:

1. ІМ – патологічний зубець Q, R значно зменшений в амплітуді.

2. Дрібно вогнищевий зміщення PS – Т вище або нижче ізолінії, інверсія Т.

В міокарді ЛШ виділяють передню, бокову і задню стінки.

Передня стінка: І, AVL, II.

Задня стінка: III AVE, II.

Бокова стінка: V5, V6.

Верхівка: V3, V4.

Перетинка: V1,V2.

Циркулярний ІМ: І, ІІ, ІІІ, AVL, FVF, V1-V6.

Клінічна картина

Найчастіше інфаркт міокарда виникає у хворих, що вже мають діагностовану ішемічну хворобу серця. У хворого виникає біль за грудниною (який може іррадіювати у ліве плече, ліву частину нижньої щелепи, спину), холодний піт, страх смерті. Больовий напад не знімається стандартною дозою нітратів, яка дається тричі протягом 30 хвилин. Фізична активність обмежена.

Зміни ферментів крові (КФК—МВ, тропоніновий тест)

При пошкодженні кардіоміоцитів спостерігається вихід ферменту креатинфосфокінази з них — підвищення активності креатинкінази в крові. Тому визначення креатинфосфокінази і креатинкінази МВ в крові широко застосовується в ранній діагностиці інфаркту міокарда. Вже через 2-4 години після гострого нападу рівень креатинкінази МВ в крові значно підвищується. Аналіз креатинкінази МВ дозволяє із 100% точністю діагностувати інфаркт міокарда. Збільшення II (MB) ізоформи відбувається протягом першої доби після інфаркту міокарда і 100% підтверджує цей діагноз, проте вже через 2-3 діб відбувається нормалізація активності ферменту, і через 2-3 дні після розвитку інфаркту такий аналіз вже не призначається.

Інші маркерні ферменти крові, що підвищуються при інфаркті:

Тропоніни
ЛДГ (h5M0 — heart 4 / muscle 0)
АСТ

Електрокардіографія

ЕКГ при гострому інфаркті міокарда. Стрілки показують значне підвищення ST-сегмента у відведеннях II, III і aVF

Ознакою найгострішої фази ІМ є елевація чи депресія сегменту ST, його косо-висхідне положення (т. зв. дуга Парді, вперше описана американським кардіологом Гарольдом Парді), сплощення/зникнення зубця Т. З третього дня у хворих на трансмуральний ІМ формується патологічний зубець Q, який може мати вигляд зубця QS (якщо це єдиний негативний зубець шлуночкового комплексу). До ознак перенесеного ІМ належать: зниження вольтажу зубців, залишковий патологічний зубець Q, сплощення/зникнення зубця Т. Локалізація ураження визначається за результатами аналізу ЕКГ-порушень у різних відведеннях.

Проби з навантаженням

Ранні проби з навантаженням дають можливість отримати інформацію про подальший перебіг захворювання та виявити хворих, у котрих різні види ендоваскулярних та хірургічних втручань можуть бути ефективними. Проведення навантажувальних тестів показано всім хворим при відсутності протипоказань. Проби з дозованим навантаженням після гострого ІМ довели свою безпечність. Фатальні кардіальні випадки можливі не більше ніж у 0,03 % пацієнтів, нефатальний реінфаркт міокарда – не більше ніж у 0,09 %, тяжкі порушення ритму – 1,4 %. У більшості досліджень проби з навантаженням проводять через 7 діб після початку ІМ. Проведення проб з навантаженням на 4–7-му добу є менш обґрунтованим і менш безпечним. Стрес-тест виконують на 10–14-ту добу неускладненого ІМ при стабільній електрокардіограмі (ЕКГ) протягом останніх 72 год. За 24–48 год до проведення тесту хворим відміняють b-адреноблокатори, за 12 годин – нітрати та блокатори кальцієвих каналів (за винятком пролонгованих форм, які потребують відміни за 24 год).

Протипоказаннями до проб з дозованим фізичним навантаженням (ДФН) є:

Гострий ІМ міокарда в перші 10 діб.
Гостра недостатність лівого шлуночка 3–4 класу за Killip, фібриляція шлуночків та стійка шлуночкова тахікардія в ранні строки ІМ.
Тяжкі ускладнення ІМ на момент проведення.
Гемодинамічно значущі вади серця.
Гострі внутрішньосерцеві та периферійні тромбози та тромбоемболії.
Рецидивний ІМ.
Порушення мозкового кровообігу давністю до 6 місяців, крововилив у сітківку.
Гострі інфекційні захворювання.
Розшарування аорти.
Миготлива аритмія.
Хронічна ниркова недостатність.
Тиреотоксикоз.
Порушення опорно-рухового апарату, що перешкоджає виконанню тесту з ДФН.
Стеноз стовбуру лівої вінцевої артерії понад 50 %.
Анемія.
Декомпенсований та тяжкий цукровий діабет.
Артеріальна гіпертензія перед проведенням проби.
Некориговані порушення балансу електролітів.
Психоневрологічна патологія, яка перешкоджає контакту з пацієнтом.

гостра\хронічна серцева недостатність
порушення ритму (фібриляція шлуночків)
порушення провідності (виникнення блокад)
аневризма серця
тромбоемболія
аутоімунний кардит

При інфаркті міокарда можливі психічні зміни невротичного і неврозоподібного характеру. В основі цих змін лежить реакція особистості на важке, небезпечне для життя захворювання. Крім особливостей особистості, психічний стан хворого ІМ визначається також соматогенними і зовнішніми (середовищними) факторами (психологічний вплив медичного персоналу, родичів, інших хворих і т. д.).

Слід розрізняти адекватні (нормальні) і патологічні (невротичні) реакції. Реакція на хворобу кваліфікується як адекватна, якщо: а) поведінка хворого, його переживання і уявлення про хворобу відповідають отриманої від лікаря інформації про тяжкість ІМ та його можливі наслідки; б) хворий дотримується режим, виконує розпорядження лікаря і в) хворий в змозі контролювати свої емоції.

Серед патологічних реакцій більш ніж в 40 % випадків спостерігається кардіофобна реакція, при якій хворі відчувають страх перед повторним ІМ і перед раптовою смертю від серцевого нападу. Такі хворі надмірно обережні, особливо при спробах розширення режиму фізичної активності. Посилення страху супроводжується тремтінням у тілі, слабкістю, пітливістю, серцебиттям, відчуттям нестачі повітря.

Також однією з патологічних реакцій при ІМ можлива депресивна (тривожно-депресивна) реакція. Відзначається пригнічений настрій. Хворі не вірять у можливість сприятливого перебігу захворювання, відчувають внутрішню напруженість, передчуття близького лиха, побоювання за результат захворювання, тривогу за добробут сім’ї. Характерні порушення сну, рухове занепокоєння, пітливість, прискорене серцебиття.

Помітно рідше, в основному у літніх, спостерігається іпохондрична (депресивно-іпохондрична) реакція. При ній зазначаються постійна і явна переоцінка тяжкості свого стану, невідповідність достатку скарг об’єктивним соматичним змінам, надмірна фіксація уваги на стан свого здоров’я.

Здатна викликати ускладнення анозогнозічна реакція, при якій відзначається заперечення хвороби з ігноруванням лікарських рекомендацій і грубими порушеннями режиму.

В окремих випадках спостерігається істерична реакція. Для поведінки хворого характерні егоцентризм, демонстративність, прагнення привернути до себе увагу оточуючих, викликати співчуття, емоційна лабільність.

Зазначені вище психічні зміни спостерігаються на тлі психічної астенії: загальної слабкості, швидкої стомлюваності при незначному фізичному чи розумовому напруженні, вразливості, підвищеної збудливості, порушеннях сну, вегетосудинної нестійкості.

Психічна астенія виражена більшою мірою при тривалому перебуванні на постільному режимі та у хворих літнього віку.

Якщо не проводити спеціальних заходів, зміни психіки поглиблюються, стають стійкими і в подальшому можуть значно перешкоджати реабілітації аж до інвалідизації за психічним станом.

Одне з найбільш грізних ускладнень гострого періоду хвороби — психози, які спостерігаються приблизно в 6-7 % випадків. Грубі порушення поведінки, різкі вегетативні зрушення супроводжуються значним погіршенням соматичного стану, при психозах частіше настає летальний результат. У переважній більшості випадків психози розвиваються на 1-му тижні захворювання. Тривалість їх зазвичай не перевищує 2-5 днів.

Головними причинами психозів при ІМ є інтоксикації продуктами розпаду з некротичного вогнища в міокарді, погіршення церебральної гемодинаміки і гіпоксемія, викликані порушенням серцевої діяльності. Не випадково психози спостерігаються найчастіше у хворих з обширними ураженнями міокарда та гострою недостатністю кровообігу (кардіогенний шок, набряк легень).

До виникнення психозу при ІМ привертають ураження головного мозку різної природи (наслідки черепно-мозкових травм, хронічний алкоголізм, церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба та ін) і похилий вік.

Найчастіше психоз виникає у вечірні та нічні години. Як правило, він протікає в формі делірію. Порушується свідомість з втратою орієнтування в навколишньому оточенні і в часі, виникають ілюзії і галюцинації (частіше зорові), хворий відчуває тривогу і страх, наростає рухове занепокоєння, приводячи до рухового збудження (невпинні спроби встати з ліжка, вибігти в коридор, вилізти у вікно, тощо). Нерідко делірію передує стан ейфорії — підвищеного настрою з запереченням хвороби і грубою переоцінкою власних сил і можливостей.

У хворих старечого віку, іноді спостерігаються так звані спутані пробудження^[en]: пацієнт, пробуджуючись вночі, встає попри суворий ліжковий режим, і починає блукати лікарняним коридором, не усвідомлюючи, що він серйозно хворий і знаходиться в лікарні.

Інфаркт міокарда необхідно диференціювати з пневмотораксом, тромбоемболією легеневої артерії, набряком легенів, невралгією, жовчною колькою.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров’ям — зверніться до лікаря.

Порівняльна ангіографічна картина: ліворуч — контрастована коронарна артерія до балонної дилятації, праворуч — після. На правому знімку видно дистальні відділи коронарної судини

Хворому показана термінова госпіталізація, ліжковий режим. Фармакологічне лікування включає нітрати (нітрогліцерин) для зняття больового нападу, аспірин дозою 150-300 мг. У разі наявності показань призначають застосування кисневої терапії, наркотичних анальгетиків (морфін) або ненаркотичних (метамізол натрію у комбінації з діазепамом), бета-блокаторів, клопідогрелю.

Після госпіталізації лікар обирає стратегію реперфузії, тобто відновлення кровопостачання в ішемізованій ділянці. Це оперативне лікування — черезшкірне коронарне втручання (ангіопластики, встановлення стентів), коронарне шунтування. Фібринолітична терапія (наприклад, альтеплаза, тенектеплаза) показана, якщо оперативне втручання не може бути виконане впродовж 120 хвилин після діагностування ІМ з елевацією сегмента ST.

Стаціонарне медикаментозне лікування може включати антиагреганти, антикоагулянти, бета-блокатори, інгібітори АПФ, статини.

Для постінфарктної реабілітації застосовують:

зміну образу життя (зміна дієти, регулярне фізичне навантаження, відмову від паління)
медикаментозне лікування за показаннями: нітрати, антиагрегантні препарати (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель), бета-блокатори, інгібітори АПФ, статини.

Ішемічна хвороба серця
Атеросклероз
Коронарне шунтування
Креатинфосфокіназа
ЕКГ
Фібриляція шлуночків

d:Track:Q57664317
d:Track:Q57664317
d:Track:Q57664317
Valentin Fuster, R. Wayne Alexander, Fuster Alexander, Hein J. J. Wellens HURST’s The Heart, 2-Vol Set 11th edition » McGraw-Hill Professional » 2004 ISBN 0-07-142264-1
Muller, J. E. (1977-08). . The American Journal of Cardiology 40 (2). с. 269–271. ISSN . PMID . doi:. Процитовано 2020-11-11.
2019
. MSD Manual Professional Edition (en). Процитовано 2021-01-03.
. empendium.com (uk). Процитовано 2021-01-03.

Внутрішні хвороби/ В.А. Левченко, Н.М. Середюк та ін.-Львів; Світ, 1994. (С.?)
Пропедевтика внутрішніх хвороб/ За ред. Проф. Ю.І. Децика.-К. Здоров»я 1998. (С.?)
Внутрішні хвороби/ Г.П.Паращак, К. Здоров»я 1994. (С.?)
Невідкладні стани у внутрішній медицині/ С. В. Баран К. Медицина2011. (С.?)
Невідкладні стани в терапії/Т.О. Антропова, К. (С.?)

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гострий інфаркт міокарда

2013
^{[недоступне посилання]}

Лікування інфаркту міокарда в Києві – консультація кардіолога 700 ₴

ТОЧНА ДІАГНОСТИКА

БІЛЬШЕ 14 РОКІВ ДОСВІДУ

РЕЗУЛЬТАТ У НАЙКОРОТШІ ТЕРМІНИ

ВІДДІЛЕННЯ З ДЕННИМ СТАЦІОНАРОМ

Інфаркт міокарда — це такий стан організму, при якому може виникнути тромбоз коронарної артерії. Проблема досить серйозна і практично в кожному випадку велика ймовірність прояви ускладнень з серйозними наслідками.

Ціни на лікування інфаркту міокарда

Прийом лікаря кардіолога (консультація, огляд)	700 ₴
Повторний прийом лікаря кардіолога	600 ₴
Електрокардіограма з розшифровкою (12 каналів)	200 ₴
Електрокардіограма (автовисновок)	150 ₴
Добове спостереження за ЕКГ за Холтером та артеріальним тиском	1400 ₴
Добове спостереження за артеріальним тиском	1000 ₴
Добове спостереження ЕКГ за Холтером	900 ₴
УЗД сердця (ехокардіографія)	600 ₴
ПЛР. КардіоГенетіка Гіпертонія — час виконання 4 дн.	1000 ₴
ПЛР. КардіоГенетіка тромбофілія — час виконання 4 дн.	1000 ₴
КТ серця для підрахунку кальцію в коронарних судинах	1700 ₴
Комплекс «Кардіологічний» — час виконання 1 дн.	790 ₴
Комплекс «Кардіоваскулярний ризик» — час виконання 2 дн.	700 ₴
Показати все		Сховати

При попаданні пацієнта у відділення реанімації потрібне негайне розчинення тромбів. Даний процес має назву тромболізис або коронарна ангіопластика. Інфаркт міокарда буває з проявом патологічного зубця і без нього. У першому випадку область поширення і глибина проникнення набагато більше, ніж у другому, проте другий випадок виникає найчастіше.

Причини

Причини інфаркту міокарда варто знати ще до того, як доведеться вирушати на діагностику і подальше лікування, так як таким чином можна уникнути серйозних наслідків зі здоров’ям.

В основному інфаркт міокарда зустрічається у тих людей, у яких є обмеження в рухової активності на тлі психоемоційних перевантажень. Не виключенням є і ті, хто має відмінну фізичною активністю і молодим віком. В цілому, причина виникнення цього захворювання криється в:

переїданні;
неправильному харчуванні;
надлишку в раціоні тваринного жиру;
нестачі активного способу життя.

Перш ніж ознайомитися з тим, що таке інфаркт міокарда і з якої причини він виникає, варто пам’ятати про те, що серце — це своєрідний мішок м’язів, який є насосом для перегонки кров’яної рідини організмом. Самому м’язі потрібне постійне постачання кисню, що надходить по кровоносних судинах. Як тільки велика частина цих судин починає уражатися такою проблемою як атеросклероз, починається дефіцит кисню, відповідно в роботі серця відбуваються перебої. Це призводить до такого захворювання, як ішемія.

Інфаркт міокарда супроводжується обмеженням або повним припиненням кровопостачання серця за рахунок того, що закупорюється коронарна артерія. Іншими словами, наслідком даної хвороби найчастіше стає тромб, що утворюється через велику кількість атеросклеротичних бляшок. Набагато рідше причиною може стати спазм в коронарнії артерії. Ті ділянки серця, які позбавляються харчування, гинуть, а при відмиранні тканин відбувається інфаркт.

Лікарі-кардіологи

Кисорець
Анжела Євгеніївна

2 роки Досвіду

Медична сестра

Записатися на прийом

замовивши зворотній дзвінок або через улюблений месенджер

Замовити дзвінок

Симптоми

Як тільки виявляються яскраві симптоми або перші ознаки інфаркту міокарда, потрібна негайна діагностика і лікування, щоб виключити зупинку серця. Серед перших проявів з боку організму можна відзначити наявність:

болю в області грудини, який може віддавати у внутрішню частину лівої руки, що створює враження поколювання зап’ястя або пальців;
больових відчуттів в області плечового пояса, шиї і щелепи, міжлопаточного простору, а також в основному з лівого боку тулуба.

Варто зауважити, що симптом болю при інфаркті міокарда буває:

кинджальним;
роздираючим;
пекучим;
колючим.

У деяких випадках, він на стільки сильний, що у людини виривається неконтрольований крик.

Крім цього, може виникати відчуття дискомфорту в області грудної клітини. Якщо бути точнішим, то даний симптом може бути у вигляді стиснення, здавлювання, тяжкості і стягування лещатами. Симптоми і ознаки інфаркту міокарда нерідко схожі на стенокардію, саме тому категорично заборонено здійснювати лікування самостійно і без належної діагностики у фахівця.

Може раптово виникнути ангінозний біль, причому переважно в нічний або ранковий час. Болі розвиваються хвилеподібно і можуть зменшуватися періодично, але не йдуть повністю. Кожна нова хвиля супроводжується посиленням болю і збільшенням дискомфорту в грудній клітці.

Тривалість нападу може досягати декількох годин. Важливо пам’ятати про те, що для того, щоб виник інфаркт міокарда потрібно, щоб ангінозний біль тривала більше 15 хвилин, відповідно при тривалому її присутності потрібно екстрено вживати заходів і починати лікування.

Діагностика

Як правило, для діагностики гострої стадії інфаркту міокарда, лікарі покладаються на 3 критерія.

Якщо у пацієнта є скарги на брак повітря, частий прояв холодного поту, різкої слабості і зниженого артеріального тиску, в тому числі нудоти, блювоти і почуття страху. Тривалість прояви даних симптомів може досягати 30 хвилин. У такому випадку потрібно не тільки діагностика, а й швидке лікування.

Також інфаркт міокарда може бути встановлено, якщо при діагностиці виявлено наявність характерних змін при проведенні електрокардіограми. Як правило, це відбувається за рахунок утворення зубців Q і підйому сегментів ST в зацікавленій відведенні.

Інфаркт міокарда може бути поставлений при наявності характерних змін в лабораторному дослідженні аналізу крові.

Лікування

Клініка пацієнта, у якого виставлений такий діагноз як інфаркт міокарда свідчить про необхідність максимально швидко починати лікування. Метою лікування є швидке відновлення нормального кровопостачання до ураженої серцевому м’язі, а також підтримання оптимального стану. Для цього потрібні препарати, здатні:

запобігати утворенню тромбів;
пригнічувати великі скупчення тромбоцитів;
антикоагулянтів, які діють на згортання кровоносної рідини і здатних виключити утворення тромбів;
розчиняти вже утворені тромби.

Лікування інфаркту міокарда має бути комплексним і тому деякі засоби застосовуються в комбінованому режимі.

Щоб максимально швидко відновити прохідність в коронарній артерії і поліпшити кровообіг на ураженій ділянці, потрібно негайно проводити ангіопластику коронарної артерії, і можливо буде потрібно установка коронарного стента. Фахівці вважають, що клініка інфаркту в першу годину дуже критична і особливо якщо немає можливості виконати ангіопластику, то потрібне введення максимально допустимої кількості препаратів тромболітичної дії.

Якщо все вище перераховані заходи не дають належного ефекту, то подальше лікування інфаркту міокарда здійснюється за допомогою оперативного втручання в терміновому режимі, а також проведення аорто-коронарного шунтування.

Крім завдання відновити кровообіг, лікування має ще ряд цілей.

Взяти під контроль больові відчуття.
Почати боротьбу з аритмією.
Підтримати нормальний стан роботи серця, а також врегулювати рівень дихання, пульсу і артеріального тиску, в тому числі увага приділяється роботі нирок.

Інфаркт міокарда знаходиться на особливо критичній стадії в перші 24 години прояву, а ось подальший прогноз залежить від того на скільки швидко були вжиті заходи і від того на скільки серйозно постраждала серцевий м’яз.

Класифікація

Класифікація інфаркту міокарда йде за глибиною ураження серцевого м’яза, яку показує електрокардіографічне дослідження. Вид може бути:

трансмульним;
великовогнищевим;
дрібновогнищевим.

Захворювання може відрізнятися від того, який здійснюється клінічний перебіг. А саме:

неускладнений;
ускладнений
рецидивуючий;
повторний.

Рецидивуючий інфаркт міокарда виставляється тоді, коли некроз в міокарді починає розвиватися максимально швидко після прояву першого інфаркту, причому для цього достатньо всього 8 тижнів. Повторний інфаркт виставляється в тому разі, якщо він виявляється пізніше 8 тижнів після першого.

Крім цього, класифікація ведеться за місцем розташування, зокрема в:

лівому шлуночку;
правому шлуночку;
передсерді.

Категорично заборонено проводити лікування без діагностики і консультації з фахівцем, який буде не тільки оглядати стан, але і повністю контролювати весь курс відновлення роботи серцевого м’яза.

Що робити при інфаркті міокарда?

При прояві перших симптомом інфаркту міокарда, варто негайно викликати швидку допомогу, а до її приїзду провести надання першої допомоги.

Пацієнт повинен перебувати в повному спокої, а приводом для занепокоєння може бути виникнення різкого болю в грудній порожнині. Те на скільки успішно людина зможе подолати інфаркт, залежить від того на скільки оперативно буде надана медична допомога. Якщо забаритися з викликом бригади швидкої допомоги, то може максимально швидко розвинутися легеневийзастій, сильна задишка і набряк легенів. Саме тому потрібно дуже швидко реагувати на ситуацію.

Фотографії кардіологічного центра

Інфаркт міокарда: як визначити?

Є ряд симптомів, за якими можна визначити інфаркт міокарда і це прояв:

болю в грудині;
відчуття здавленості;
задишки;
слабкості;
болю епізодами від декількох хвилин до декількох годин.

Больові відчуття можуть бути кинжального, гострого, тягнучого і роздирачого типу. У деяких випадках при різкому їх прояві, людина може видавати сильний неконтрольований крик. Для того щоб поставити такий діагноз, як інфаркт міокарда, вимагається діагностика у фахівця, що дозволить виключити інші захворювання і підібрати найбільш відповідне лікування.

Як відбувається інфаркт міокарда?

Для нормального функціонування міокарда потрібно, щоб просвіт у коронарній артерії міг забезпечити проходження достатньої кількості кровоносної рідини, за рахунок якої надходить кисень і поживні речовини в серцевий м’яз.

Як тільки відбувається звуження просвіту, починається дефіцитний стан міокарда. Протягом деякого часу м’яз може самостійно компенсувати дефіцит поживних речовин, але тільки не довго.

Зупинити стеноз без належного медичного втручання неможливо, а тому при прогресуванні проблеми почнеться відмирання тканин міокарда або іншими словами інфаркт.

Потрібна допомога?

Ми Вам зателефонуємо

або скористайтесь улюбленим мессенджером

Автор статті:

Список літератури

Наші ліцензії та акредитаційні сертифікати

Сердечный приступ (инфаркт миокарда) — Harvard Health

Что это такое?

Сердечный приступ возникает, когда одна из коронарных артерий сердца внезапно блокируется или имеет чрезвычайно медленный кровоток. Сердечный приступ также называют инфарктом миокарда.

Обычной причиной внезапной закупорки коронарной артерии является образование кровяного сгустка (тромба). Сгусток крови обычно образуется внутри коронарной артерии, которая уже была сужена атеросклерозом, состоянием, при котором жировые отложения (бляшки) накапливаются вдоль внутренних стенок кровеносных сосудов.

Замедленный кровоток в коронарной артерии может произойти, если сердце бьется очень быстро или у человека низкое кровяное давление. Если потребность в кислороде превышает подачу, сердечный приступ может произойти без образования тромба. Люди с атеросклерозом также чаще имеют эту причину сердечного приступа.

Каждая коронарная артерия снабжает кровью определенную часть мышечной стенки сердца, поэтому закупорка артерии вызывает боль и нарушение функции в той области, которую она снабжает кровью. В зависимости от расположения и количества пораженной сердечной мышцы, эта неисправность может серьезно повлиять на способность сердца перекачивать кровь. Кроме того, некоторые из коронарных артерий снабжают кровью участки сердца, которые регулируют сердцебиение, поэтому закупорка иногда вызывает потенциально фатальные нарушения сердечного ритма, называемые сердечными аритмиями.

Симптоматика, развивающаяся при каждом сердечном приступе, и шансы на выживание зависят от локализации и степени закупорки коронарной артерии.

Большинство сердечных приступов являются следствием атеросклероза. Факторы риска сердечного приступа и атеросклероза в основном одинаковы:

Аномально высокий уровень холестерина в крови (гиперхолестеринемия)
Аномально низкий уровень ЛПВП (липопротеинов высокой плотности), обычно называемый «хорошим холестерином»
Высокое кровяное давление (гипертония)
Диабет
Семейный анамнез ишемической болезни сердца в раннем возрасте
Курение сигарет
Ожирение
Низкая физическая активность (слишком мало регулярных упражнений)

В раннем среднем возрасте мужчины подвержены большему риску сердечного приступа, чем женщины. Тем не менее, риск женщины увеличивается, как только у нее начинается менопауза. Это может быть результатом связанного с менопаузой снижения уровня эстрогена, женского полового гормона, который может обеспечить некоторую защиту от атеросклероза.

Хотя большинство сердечных приступов вызвано атеросклерозом, бывают и более редкие случаи, когда сердечные приступы возникают в результате других заболеваний. К ним относятся врожденные аномалии коронарных артерий, гиперкоагуляция (аномально повышенная склонность к образованию тромбов), заболевания коллагеновых сосудов, такие как ревматоидный артрит или системная красная волчанка (СКВ или волчанка), злоупотребление кокаином, спазм коронарной артерии или эмбол (небольшой перемещающийся кровяной сгусток), который всплывает в коронарную артерию и остается там.

Симптомы

Наиболее частым симптомом сердечного приступа является боль в груди, обычно описываемая как раздавливающая, сдавливающая, давящая, тяжелая или иногда колющая или жгучая. Боль в груди, как правило, сосредоточена либо в центре грудной клетки, либо чуть ниже центра грудной клетки, и может распространяться на руки, живот, шею, нижнюю челюсть или шею.

Другие симптомы могут включать внезапную слабость, потливость, тошноту, рвоту, одышку или головокружение. Иногда, когда сердечный приступ вызывает жгучую боль в груди, тошноту и рвоту, пациент может ошибочно принять свои сердечные симптомы за расстройство желудка.

Диагностика

Ваш врач попросит вас описать боль в груди и любые другие симптомы. В идеале, когда вы идете на лечение, вас должен сопровождать член семьи или близкий друг. Этот человек может помочь предоставить вашему врачу ценную информацию о ваших симптомах и истории болезни, если вы не можете этого сделать.

Также важно предоставить вашему врачу список наименований и дозировок отпускаемых по рецепту и без рецепта лекарств, которые вы принимаете. Если у вас еще нет готового списка, просто положите лекарства в ближайшую сумку и возьмите их с собой в больницу.

Ваш врач заподозрит у вас сердечный приступ на основании ваших симптомов, истории болезни и факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний. Для подтверждения диагноза он сделает:

Электрокардиограмму (ЭКГ)
Физическое обследование с особым вниманием к сердцу и кровяному давлению
Анализы крови на сывороточные сердечные маркеры — химические вещества, которые выделяются в кровь при повреждении сердечной мышцы. Анализ крови, который врачи чаще всего назначают для диагностики сердечного приступа, называется тропонин.

Могут потребоваться дополнительные анализы, в том числе:

Эхокардиограмма — безболезненный тест, при котором используются звуковые волны для исследования сердечной мышцы и сердечных клапанов.

Радионуклидная визуализация — сканирование с использованием специальных радиоактивных изотопов для выявления областей с плохим кровотоком в сердце

Ожидаемая продолжительность

Продолжительность симптомов сердечного приступа варьируется от человека к человеку. Примерно в 15% случаев пациент никогда не попадает в больницу для лечения и быстро умирает после появления симптомов.

Профилактика

Вы можете помочь предотвратить сердечный приступ:

Регулярные физические упражнения
Здоровое питание
Поддержание здорового веса
Не употреблять табачные изделия
Контроль артериального давления
Снижение уровня холестерина ЛПНП.

Лечение

Лечение сердечного приступа зависит от того, насколько стабильно состояние человека и его или ее непосредственный риск смерти. Как можно скорее человек получит аспирин и часто другие лекарства, помогающие предотвратить нежелательное свертывание крови в коронарных артериях.

Человеку также дадут кислород для дыхания, обезболивающие (обычно морфин) при болях в груди, бета-блокаторы для снижения потребности сердца в кислороде, нитроглицерин для облегчения притока крови к клеткам сердечной мышцы и статины, снижающие уровень холестерина. . Человеку можно начать терапию гепарином в дополнение к аспирину для более сильного противосвертывающего действия.

Во время первоначального осмотра человеку будет назначена реперфузионная терапия. Цель состоит в том, чтобы восстановить приток крови к поврежденной сердечной мышце как можно скорее, чтобы ограничить необратимое повреждение.

Реперфузию лучше всего проводить механически. Пациент доставлен в лабораторию катетеризации сердца в больнице. Катетер проводят через крупный кровеносный сосуд по направлению к сердцу. Краситель вводят, чтобы определить место закупорки коронарной артерии.

Следующим этапом является чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика (ЧТКА). При ЧТКА другой катетер с небольшим сдутым баллоном продевается через закупорку, и баллон надувается, чтобы раздавить сгусток и бляшку. Большинство баллонных катетеров также имеют проволочную сетку, называемую стентом, над баллоном. После надувания баллона, чтобы прочистить закупоренную артерию, стент остается на месте, чтобы артерия оставалась открытой.

В дополнение к аспирину назначают второй антитромбоцитарный препарат. Чаще всего используются клопидогрел (Плавикс, дженерики), прасугрел (Эффиент) и тикагрелор (Брилинта).

Реперфузионную терапию также можно проводить с помощью препаратов, растворяющих сгустки, называемых тромболитическими средствами, таких как тканевый активатор плазминогена (tPA). Этот препарат используется, если перевод пациента в больницу, где может быть выполнена ангиопластика, займет слишком много времени.

Большая часть дополнительного лечения сердечного приступа зависит от того, развились ли у пациента какие-либо осложнения. Например, дополнительные препараты могут потребоваться для лечения опасных сердечных аритмий (аномальных сердечных сокращений), низкого кровяного давления и застойной сердечной недостаточности.

Находясь в больнице, ежедневные лекарства обычно включают аспирин, бета-блокатор, ингибитор АПФ (ангиотензинпревращающий фермент), чтобы помочь сердцу работать более эффективно, в первую очередь за счет снижения артериального давления, статин и второй препарат, препятствующий свертыванию крови. .

Когда звонить специалисту

Немедленно обратитесь за неотложной помощью, если у вас боли в груди, даже если вы думаете, что это просто несварение желудка или вы слишком молоды для сердечного приступа. Своевременное лечение увеличивает ваши шансы ограничить повреждение сердечной мышцы. Это связано с тем, что реперфузионные меры работают лучше всего, если они начинаются как можно скорее после появления симптомов.

Прогноз

Выживаемость после сердечного приступа значительно улучшилась за последние два десятилетия. Однако некоторые люди переживают внезапную смерть и никогда не добираются до больницы. Для большинства людей, которые попадают в больницу вскоре после появления симптомов, прогноз очень хороший. Многие люди покидают больницу, чувствуя себя хорошо с ограниченным повреждением сердца.

Дополнительная информация

Национальный институт сердца, легких и крови (NHLBI)
http://www.nhlbi.nih.gov/

Американская кардиологическая ассоциация (AHA)
http://www. heart.org/

Варианты лечения сердечного приступа (инфаркта миокарда)

Существуют четко определенные этапы лечения, которым следуют большинство больниц при лечении сердечного приступа. Было доказано, что эти шаги дают людям, страдающим этим заболеванием, наилучшие шансы на выживание и сохранение сердечной мышцы, если они выполняются в соответствующие сроки. Как правило, эти шаги начинаются с неотложной медицинской помощи в той или иной форме для облегчения симптомов и стресса, после чего может следовать процедура, направленная на устранение основной причины сердечного приступа.

Неотложная медицинская помощь

Еще до прибытия в больницу персонал скорой помощи может начать лечение подозрения на сердечный приступ с помощью:

Аспирина, клопидогреля, гепарина или других антикоагулянтов для предотвращения образования тромбов
Тромболитические препараты для растворения существующих тромбов («препараты, разрушающие тромбы», такие как tPA)
Кислород для защиты сердечной ткани
Нитроглицерин для расширения коронарных сосудов
Препараты для уменьшения нагрузки на сердце и боли, облегчения беспокойства или регуляции сердечного ритма

Процедуры, устройства и хирургия

Во многих случаях для восстановления притока крови к сердечной мышце можно использовать минимально инвазивную процедуру (иногда в сочетании с лекарствами для растворения тромбов). Примеры этих процедур включают:

Баллонная ангиопластика используется для открытия заблокированных коронарных сосудов. Во время этой минимально инвазивной процедуры в закупоренную артерию вводится катетер (длинная тонкая гибкая трубка) и надувается крошечный баллон, чтобы расчистить путь и восстановить кровоток. Часто вставляют небольшую сетчатую трубку (стент), чтобы артерия оставалась открытой.

Атерэктомия — это лезвие или лазер, который используется в сочетании с катетером для удаления бляшек из кровеносных сосудов.
Шунтирование — это распространенный подход, который хирурги используют для создания новых путей, по которым кровь может течь вокруг заблокированных или суженных артерий. Эти «шунты» создаются с использованием здоровых сосудов, взятых из груди, рук или ног.

Последующее лечение

После выписки из больницы вы можете почувствовать слабость, небольшую депрессию или тревогу.